Голодомор 1932–1933: причини, жертви, злочинці

Голодомор українців 1932-33 pp. є найбільшою трагедією і найтяжчим злочином
за всю історію людства. На найродючиших у світі землях, в урожайний рік, було вбито,
за різними оцінками, від 7 до 12 млн. чоловік. Кількість жертв у справжній війні проти
селянства перевищувала загальну кількість загиблих у всіх країнах під час першої
світової війни. Є й ще одна відмінність: у радянському варіанті із зрозумілих причин
озброєною була тільки одна сторона, й майже всі втрати — як і слід було очікувати
в подібному випадку — припали на долю іншої сторони. Про перебіг голодомору
написано понад 10 тисяч статей, свідчень, документів, досліджень науковців. Той
додатковий матеріал, що з’являється у наш час, розкриваючи ті чи інші подробиці,
вже не може змінити загальної картини жахливого злочину. Але на два питання:
чому був голодомор? та хто у цьому винен? — відповіді фактично немає, а більшість
з того, що є, не витримує найпростішої критики. Андрій Куліш спробував знайти
відповідь на них та деякі інші питання. Він стоїть на точці зору американських вчених
Дж.Мейса та Р.Конквеста. Дж.Мейс писав: «Сталін, Кагановіч, Постишев та інші
запланували у Москві знищення українського селянства як свідомої національної
верстви і нещадно здійснили це в Україні в 1932-1933 pp. засобом штучного голоду.»;
Р.Конквест вважав: «Українських селян нищили не тому, що були селянами, але тому,
що були українцями-селянами». Цю точку зору Андрій Куліш підкріпив у своєму
дослідженні, виходячи з характеру особистостей, способу виховання, життя, зв’язків
та постанов тих, хто задумав, планував та здійснював голодомор-геноцид.
Висловлені автором у цій роботі думки не вкладаються у загальноприйняті
концепції, але він намагався опиратися на факти, а не на концепції, при цьому він
старався зробити роботу науково достовірною та доступною широкому колу читачів.