Військова капеланська діяльність в Україні: етапи становлення, нормативно-правове забезпечення, особливості здійснення під час воєнного стану, закордонний досвід

Військові священики (капелани) є у більшості армій світу. Законодавчо їхня присутність заборонена тільки в арміях Китаю і Північної Кореї. Навіть у таких державах, де відокремлення Церкви від держави було визначено національною ідеологією, наприклад, у США і Франції, існує інститут військового священства, що перебуває на державному забезпеченні.
Така ситуація є цілком природною, оскільки навіть якщо дивитися на це винятково з прагматичних позицій, релігія є чинником державної безпеки. Релігія забезпечує психологічний комфорт у суспільстві, прищеплює громадянам високі моральні ідеали і, зрештою, визначає характер економічного та політичного розвитку держави.
Що стосується України, то про досвід становлення капеланства можна вести мову з періоду поновлення незалежності країни з цілком зрозумілих причин. За ініціативою групи офіцерів - християн Збройних Сил України з 1993 р. функціонує асоціація християн-військовослужбовців.
Згодом вона стала діяти під назвою «Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнсько- військове братство». Саме з цього моменту прийняте вести відлік становленню повноцінної капеланської служби в українському війську. А остаточно закріплення на організаційному й на законодавчому рівнях оформлено під час війни 2022 року, коли капеланська служба легітимізована не тільки на рівнях підзаконних актів, але й шляхом прийняття відповідного Закону України.
Пропоноване видання представляє коротку історичну довідку щодо капеланства у різних арміях світу, аналізує етапи становлення в Україні, його сучасний стан і місце в українському війську, особливості здійснення діяльності під час воєнного стану, нормативно-правове забезпечення.